Кажуть, усе найкраще в житті стається випадково. Саме так і розпочалася моя співпраця з «Медичною академією». У червні 2019-ого зовсім неочікувано мені зателефонував редактор із запитанням, чи не маю бажання в разі потреби творчо допомагати кореспондентам газети. Чому б і ні? Медична тематика мене цікавила завжди, справжніх лікарів щиро шаную й обожнюю з ними спілкуватися (лише не в ролі пацієнта). Так, я мала таке бажання. Тож упродовж двох років періодично дописувала, а з початку 2022-ого стала працювати на посаді кореспондентки «Медичної академії».
Вдячна своїм колегам за доречні підказки та настанови. Хоча загалом мій журналістський досвід – понад 20 років, та кожен напрямок має свою специфіку. Крім того, в будь-якій сфері вчитися треба безперервно, інакше не просто зупинишся, а й незчуєшся, як почнеш відкочуватися назад.
Я ніколи не вважала себе журналістом у сучасному розумінні цієї професії. Ніколи не намагалася ганяти за сенсаціями та перебувати в епіцентрі подій. Звісно, мене цікавлять події, але лише через призму сприйняття їх людьми. Власне, події й творять люди. Жартома називаю себе літописцем. У контексті цього робота в «Медичній академії» – просто знахідка! Надзвичайно люблю запрошувати гостей до нашої «Вітальні». Кожна людина – окремий Всесвіт, пізнавати який неймовірно цікаво. Особливо, якщо це люди такого ґатунку, як більшість працівників Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського. Обожнюю слухати їхні спогади, міркування, а потім і писати про те, як вони формувалися, в яких родинах зростали, як обрали свій шлях… Кожне таке інтерв’ю особисто мене збагачує. Сподіваюся, збагачує воно й наших читачів. Тут у мене часто лише один клопіт: як викласти матеріал лише в дві шпальти, якщо ми назгадували-наміркували на значно більший обсяг.
А яке ще видання може нині дозволити собі написати на цілу шпальту статтю про молоду людину, яка, даруйте, не скоїла нічого кримінального, не вийшла заміж за інопланетянина та не пройшлася на голові довкола ставу, а просто вчиться у виші й мріє стати висококваліфікованим лікарем? Наші студенти – це особливе джерело мого натхнення. Щоразу спілкуючись з ними, переконуюся: з таким поколінням у нас обов’язково буде чудове майбутнє. Впевнена, що не один з наших теперішніх студентів своїми досягненнями колись прославить Україну на цілий світ. І я тоді тихенько пишатимуся, що брала в них перше інтерв’ю.
Дякую ТНМУ, що маю можливість бути його частинкою! А «Медичній академії» – процвітання в час, коли друковані видання поступово перетворюються в екзотику. Газета нині – для гурманів, але саме такими завжди були й залишаються справжні лікарі.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА